Наукові публікації

Комплексні сполуки платини входять в арсенал фармакологічних засобів сучасної хіміотерапії раку. В цьому відношенні привертає увагу препарат із вмістом платини - поліплатиллен (ПП), який являє собою кон'югат комплексної сполуки поли{гексакис[хлороамминакваплатины(II)]}-μ- дезоксирибонуклеат.

 

Оцінку радіомодифікуючих властивостей поліплатиллену проводили за різних умов введення препарату, зовнішнього і внутрішнього іонізуючого опромінювання (ІО). Встановлено, що радіопротекторні і радіосенсибілізуючі властивості ПП залежать від дози препарату і дози ІО.

 

При поєднаній дії ПП в дозах 5,0 мг/кг та 30,0 мг/кг і одноразового ІО тварин в дозах 0,3 Гр і 3,0 Гр за показниками процесу перекисного окислення ліпідів, стійкості мембран еритроцитів, гематологічними показниками, зокрема кількістю лейкоцитів, морфологічними показниками щитоподібної залози, вмісту гормонів в сироватці крові -тироксину, трийодтироніну, інсуліну і кортикостерону виявлені радіомодифікуючі властивості ПП.

 

Радіопротекторні властивості ПП були виявлені при поєднаній дії ПП в дозі 5,0 мг/кг та ІО в дозі 0,3 Гр (за показниками стійкості мембран еритроцитів, гематологічними показниками та морфологічними показниками стану печінки). Введення ПП зменшувало негативний вплив ІО, зокрема розвиток деструктивних процесів в печінці.

 

Радіосенсибілізуючий ефект ПП був виявлений при поєднаній дії ПП в дозі 30,0 мг/кг та ІО в дозі 0,3 Гр, а також при введенні ПП в дозі 5,0 мг/кг і 30,0 мг/кг та опроміненні тварин в дозі 3,0 Гр за показниками вмісту малонового діальдегіду та каталази. ПП в дозі 30,0 мг/кг впливає на елімінацію цезію-137 (1,85 і 18,5 МБк/кг) з організму щурів, збільшуючи період напіввиведення, що відповідно збільшує середні поглинуті дози на організм.

 

Отримані експериментальні дані дають змогу з'ясувати процеси, які відбуваються в організмі і в подальшому можуть бути використані при комплексному застосуванні Поліпатиллену і радіотерапії онкологічних хворих з метою підвищення ефективності лікування, усунення ускладнень, подовження періодів ремісії і покращання якості життя хворих, а також для попередження і корекції нестохастичних і стохастичних ефектів радіації в радіаційній медицині.

 

 

 

 

 

Метою роботи було вивчення впливу поєднаної дії Поліплатиллену та іонізуючого опромінювання на морфологічні показники щитоподібної залози, печінки, селезінки, надниркових залоз і тонкого кишківника в експериментах на щурах.

 

Дослідження проводили на статевозрілих щурах-самцях, яким вводили Поліплатиллен в сумарних дозах 5,0 мг/кг і 30,0 мг/кг за три ін'єкції, через добу і через тиждень після останнього введення препарату одноразово опромінювали в дозі 0,3 Гр. Дослідження проводили через 1 добу після опромінення. Було показано, що поліплатиллен в дозі 5,0 мг/кг не впливає на щитоподібну та надниркові залози, тонкий кишківник, печінку і селезінку тварин.

 

Збільшення дози препарату до 30,0 мг/кг також не призводило до появи морфологічних змін в надниркових залозах і селезінці. Однак в щитоподібній залозі і печінці при збільшенні дози препарату визначалися морфологічні ознаки посилення активності тироцитів і гепатоцитів.

 

Крім того, велика доза препарату призводила до появи ознак лімфоїдної інфільтрації в паренхімі печінки, а також осередкових деструктивних змін в гепатоцитах, що може свідчити про певну токсичну дію на орган.

 

В тонкому кишківнику, відмічали збільшення кількості келихоподібних клітин в слизовій оболонці - ворсинок і крипт. Опромінення тварин в дозі 0,3 Гр призводило до появи морфологічних змін в усіх п’яти досліджуваних органах. Незначні деструктивні зміни з порушенням цілісності і структурної архітектоніки органу відмічали в щитоподібній залозі, печінці, надниркових залозах, які є відповідною реакцією на виникнення деструктивних змін в тканинах.

 

Крім того вплив малих доз радіації сприяє посиленню проліферативної активності тироцитів в щитоподібній залозі, адренокортикоцитів в наднирникових залозах (гіпертрофія пучкової і сітчастої зон) і епітелію в тонкому кишківнику (ознаки багаторядності). Не виявлені зміни в селезінці і слизовій оболонці тонкого кишківника.

 

Таким чином, морфологічні дослідження органів показали, що введення тваринам Поліплатиллену за тиждень до опромінення, не викликало змін морфологічної структури селезінки, кишківника та надниркових залоз. Більш того даний препарат в дозі 5,0 мг/кг попереджував розвиток виражених морфологічних змін в печінці, а при дозі 30,0 мг/кг - в щитоподібній залозі.

 

 

 Інститут онкололії АМН України, Київ, Україна