Протипухлинна активність ПОЛІПЛАТИЛЛЕНУ при пухлинах головного мозку людини

Журнал "ОНКОЛОГИЯ"

ПРОТИПУХЛИННА АКТИВНІСТЬ ПОЛІПЛАТИЛЛЕНУ ПРИ ПУХЛИНАХ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЛЮДИНИ.

Главацький О.Я., Хмельницький Г.В., Семенова В.М., Майданевич Н.М., Волченскова І.І.

Інститут онкології АМН України, Київ, Інститут нейрохірургії ім.акад. А.П.Ромоданова АМН України, Київ.

Мета: кількісно визначити ефективність нового протипухлинного препарату Поліплатиллен при гліальних пухлинах людини в тесті цитотоксичності.

Методи: проаналізовано вплив Поліплатиллену на виживання та морфологію пухлинних клітин в адаптованих до росту in vitro коротко-строкових дисоційованих культурах, які одержані із злоякісних новоутворень, видалених безпосередньо під час операції у 10 пацієнтів з діагнозом анапластичні II та III ступеня анаплазії астроцитоми (6 випадків), олігодедроастроцитоми (3 випадки), гліобластома IV ступеня анаплазії (1 випадок). Використовувати стандартне поживне середовище і стандартні умови культивування. Через 4-5 діб після засіву частину клітин залишали для контролю, а інші обробляли Поліплатилленом в такому об'ємі, щоб концентрація його активної субстанції в середовищі культивування досягала 30 мг/л. Через 24 г. інкубації підрахували долю живих клітин. Кількісний показник, який характеризує ефект зниження життєздатності клітин, оцінювали за відсотком зменшення живих пухлинних клітин в культурах , оброблених хіміопрепаратом у порівнянні з контролем. Морфологічні зміни клітинних та субклітинних структур, що супроводжують зниженняжиттєздатності клітин, досліджували в моношарових культурах і характеризували з допомогою аналізатора зображення Ibas-2000.

Результати: під впливом Поліплатиллену виживаність пухлинних клітин падала. Найбільш чутливим до дії Поліплатиллену виявились пухлинні клітини в пацієнтів (60%) з астроцитомами та олігодендроастроцитомами. Незалежно від ступеню анаплазії життєздатність пухлинних клітин цих пацієнтів падала на 80-90%. Найменш чутливими були клітини 2-х пацієнтів (20%) з гліобластомою та олігодендроастроцитомою, життєздатність яких падала на 70%. Зафіксована ступінь зниження виживаності клітин свідчила про високу протипухлинну ефективність Поліплатиллену, а відхилення в кількісних показниках, вочевидь, відображало існуючу індивідуальну варіабельність популяції за чутливістю препаратів. Під дією Поліплатиллену в пухлинних клітинах відбуваються такі морфологічні зміни, які свідчать про початкові і термінальні стадії їх апоптозної загибелі.

Висновки: Поліплатиллен має виражену здатність гальмувати ріст злоякісних новоутворень головного мозку людини, серед яких анапластичні астроцитоми та гліобластоми складають більше 50%. Оскільки повне хірургічне видалення більшості гліом неможливе внаслідок їх інфільтративного росту і ураження медіанних утворень, рекомендовано застосування Поліплатиллену для знищення залишків пухлини після оперативного втручання.

			Полиплатиллен^® —оригинальный противоопухолевый препарат на ДНК-носителе
	Про компанію "Платос-Фарма" Історія та клінічні дослідження Методичні рекомендації Інструкція Научные статьи События компании Контакти		Протипухлинна активність ПОЛІПЛАТИЛЛЕНУ при пухлинах головного мозку людини Журнал "ОНКОЛОГИЯ" ПРОТИПУХЛИННА АКТИВНІСТЬ ПОЛІПЛАТИЛЛЕНУ ПРИ ПУХЛИНАХ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЛЮДИНИ. Главацький О.Я., Хмельницький Г.В., Семенова В.М., Майданевич Н.М., Волченскова І.І. Інститут онкології АМН України, Київ, Інститут нейрохірургії ім.акад. А.П.Ромоданова АМН України, Київ. Мета: кількісно визначити ефективність нового протипухлинного препарату Поліплатиллен при гліальних пухлинах людини в тесті цитотоксичності. Методи: проаналізовано вплив Поліплатиллену на виживання та морфологію пухлинних клітин в адаптованих до росту in vitro коротко-строкових дисоційованих культурах, які одержані із злоякісних новоутворень, видалених безпосередньо під час операції у 10 пацієнтів з діагнозом анапластичні II та III ступеня анаплазії астроцитоми (6 випадків), олігодедроастроцитоми (3 випадки), гліобластома IV ступеня анаплазії (1 випадок). Використовувати стандартне поживне середовище і стандартні умови культивування. Через 4-5 діб після засіву частину клітин залишали для контролю, а інші обробляли Поліплатилленом в такому об'ємі, щоб концентрація його активної субстанції в середовищі культивування досягала 30 мг/л. Через 24 г. інкубації підрахували долю живих клітин. Кількісний показник, який характеризує ефект зниження життєздатності клітин, оцінювали за відсотком зменшення живих пухлинних клітин в культурах , оброблених хіміопрепаратом у порівнянні з контролем. Морфологічні зміни клітинних та субклітинних структур, що супроводжують зниженняжиттєздатності клітин, досліджували в моношарових культурах і характеризували з допомогою аналізатора зображення Ibas-2000. Результати: під впливом Поліплатиллену виживаність пухлинних клітин падала. Найбільш чутливим до дії Поліплатиллену виявились пухлинні клітини в пацієнтів (60%) з астроцитомами та олігодендроастроцитомами. Незалежно від ступеню анаплазії життєздатність пухлинних клітин цих пацієнтів падала на 80-90%. Найменш чутливими були клітини 2-х пацієнтів (20%) з гліобластомою та олігодендроастроцитомою, життєздатність яких падала на 70%. Зафіксована ступінь зниження виживаності клітин свідчила про високу протипухлинну ефективність Поліплатиллену, а відхилення в кількісних показниках, вочевидь, відображало існуючу індивідуальну варіабельність популяції за чутливістю препаратів. Під дією Поліплатиллену в пухлинних клітинах відбуваються такі морфологічні зміни, які свідчать про початкові і термінальні стадії їх апоптозної загибелі. Висновки: Поліплатиллен має виражену здатність гальмувати ріст злоякісних новоутворень головного мозку людини, серед яких анапластичні астроцитоми та гліобластоми складають більше 50%. Оскільки повне хірургічне видалення більшості гліом неможливе внаслідок їх інфільтративного росту і ураження медіанних утворень, рекомендовано застосування Поліплатиллену для знищення залишків пухлини після оперативного втручання.